Про здоров`я дбаємо

Здоров`ям дітей опікується старша медична сестра

ІННА ОЛЕКСІЇВНА ПАНЧУК 

Загартування дітей дошкільного віку

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування значних зусиль на формування міцного здоров’я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

  • прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;
  • провітрювання дитячої кімнати та спальні;
  • обливання;
  • обтирання;
  • вмивання прохолодною водою.

    У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважно спостерігати за дитиною.
    Загартовувати – це означає систематично, багаторазово, дозовано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіологічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.
    Головне завдання батьків у процесі загартування – створювати для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміцнити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетворяться на спосіб життя дитини.
    Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здорова, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних процедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вимити шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не має перевищувати +18…+20 ̊С, а вода для умивання – не вище ніж +17  ̊С. Провітрювати кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження – уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.
    Загартовування водою слід проводити поступово – через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 ̊С, водночас уважно стежити за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.
Iноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зокрема у зв’язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно відновити, проте продовжувати  за температури води не нижче +23 ̊С і меншої тривалості самої процедури.

  Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?
    Про те, як правильно загартовувати дитину, варто порадитися з педіатром. Знаючи особливості розвитку дитини, він може дати конкретні рекомендації. Розглянемо найбільш поширені способи загартування.Одягати дитину відповідно до температури повітря.Одяг дитини необхідно добирати відповіднодо погодних умов і рівня її фізичної активності. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла. Завжди можна взяти з собою на прогулянку запасні речі, в які вдягнути дитину, якщо похолоднішає.
Удома треба одягати дитину так само, як дорослого. Якщо в помешканні тепло, досить трусиків і майки. Ходити вдома найліпше босоніж, але не по підлогах із кахлю чи ламінату, застеленому на бетонну плиту. У такому випадку необхідно одягати шкарпетки чи взувати капці.Гуляти на свіжому повітрі за будь-якої погоди.

   Важливим способом загартування є прогулянки на свіжому повітрі. Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі.
Вплив сонячного проміння – головне джерело вітаміну D, який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто якомога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля будинку басейн, у якому дитина плескатиметься.
Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря. 

 Приймати спільно з дитиною повітряні ванни.  Повітряні ванни – це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 ̊С…+18 ̊С. При цьому дитину одягають лише в білизну.
Приймати повітряні ванни починають за температури +18  ̊С й тривалості 5-10 хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують  до 20хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1 ̊С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10…+12 ̊С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.

Ходити босоніж.

Дуже корисною для організму дитини є ходьба босоніж. Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщенні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріжка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимом з виступами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно впливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам’яної солі. Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» – прогулянка сухим рушником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.

 Обливати дитину водою.

Запорукою міцного здоров’я є водне загартовування. Корисно в кінці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холоднішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури води поліпшує тонус її м’язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообігу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав.
    Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.

Проводити обтирання тіла.

  Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підготовкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волохатою рукавичкою до почервоніння шкіри.
    Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30 ̊С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім – руки і ноги
    Кожні 5-7 днів температуру води знижують  на 1 ̊С, доки вона не буде +15 ̊С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприємний , можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20 ̊С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.

Робити загартувальний масаж.

Простим і доступним способом підвищення імунітету є спеціальний гартувальний масаж, що проводять у чотири етапи:

  • Тиждень
  • Засоби для розтирання дитини
  • Перший
  • Суха рукавиця
  • Другий
  • Волога рукавиця,змочена в теплій воді
  • Третій
  • Волога рукавиця, змочена водою нижчої температури
  • Четвертий
  • Масажна щітка

Привчати дитину до обливання.

Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку обливати прохолодною водою лише ніжки, потім – по пояс. Коли такі процедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання.
    Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на одне плече дитини і стільки ж на інше.    Можна також застосовувати душ. Температуру води спочатку встановлюють +33…+32 ̊С, а через 5-7 днів знижують на 1 ̊С, поступово доводячи до +20 ̊С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри

Загартовувати дитину купанням.

  Одним з найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 ̊С. Перших 2-3 купання дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази.   Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.
    Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п’яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до двадцяти  хвилин.
    Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.

Мити ноги дитини холодною водою.

    Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хвилин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить +34…+35 ̊С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2 ̊С, доводячи її до +15 ̊С і навіть до +10 ̊С. Під час миття ніг потрібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ретельно розтирають ноги рушником.
    Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання – розпочинають систематичне проведення процедури з теплішої води.

 Протипоказання до загартування дошкільників.  

    Якщо дитина захворіла чи погано почувається , то загартовування слід припинти, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні протипоказання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не проводять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина тремтить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.

Протипоказання для прийняття сонячних ванн є:

  • температура повітря вище  +30 ̊С;
  • усі форми диспепсії;
  • кишкові інфекційні захворювання;
  • гострі запальні захворювання;

   Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.
    Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворювання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими захворюваннями шлунково-кишечного тракту.
    Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швидкого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров’я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.

Про здоров я дбаємо

1.     Посібник для вчителів «Навчання дітей правил особистої гігієни» : https://www.unicef.org/ukraine/media/1951/file/Hygiene_Book.pdf

2.      «Як захиститись від коронавірусу» : https://www.youtube.com/watch?v=EmMD0qkUFPs

3.      «Гігієна для дітей: як уберегтись від злих мікробів» : https://www.youtube.com/watch?v=hd_kEZEHkdo&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1Web6O-9Nc3LpRZawdXMoa7itfz5Cnb-Qw_7Iz7yRAcH_YZtq1ULcekTM

4.      «Правила особистої гігієни для дошкільників» :  https://www.youtube.com/watch?v=dr6-iEVW6sw&feature=youtu.be&fbclid=IwAR2W8kZyVaNwftP2C3PrbBtxqyxnrw1LIW48-UxUIDJDJQDBOepQJHcgIPY

5.      Як правильно мити руки : https://www.youtube.com/watch?v=oFpiS2_8L28

6.      «Мультфільм про здоров’я» : https://www.youtube.com/watch?v=8GjEDdYETq4

7.      Пісня про миття рук : https://www.youtube.com/watch?v=dDHJW4r3elE

8.      Запобігання інфекції : https://www.youtube.com/watch?v=orUQXS4vUxo

9.      Про розмноження мікробів: https://www.youtube.com/watch?v=YBGsoimPXZg

10.  Добрі мікроби та злі мікроби : https://www.youtube.com/watch?v=qDluMg9lqn8

11.  «Запобігання хворобам. Дотримання гігієни» : https://youtu.be/X0OxrsgAP2w

МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД ПЕРШОКЛАСНИКА

(медико-правові аспекти)

shkola1

Де можна проходити медичний огляд?

Відповідно до ст..38 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. №2801-ХІІ, кожному пацієнту гарантовано право на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я. Реалізація цього права означає, що медичний огляд можна пройти не тільки в державній дитячій районній поліклініці, а й у будь-якому державному, комунальному чи приватному медичному закладі, укомплектованому лікарями, які можуть надавати медичну допомогу або медичні послуги дитячому населенню. Для того, щоб дитина змогла пройти медичний огляд в іншому медичному закладі, батьки (опікуни) повинні звернутися із відповідною заявою до керівника лікувально-профілактичної установи.

Батькам дітей, які за станом здоров’я знаходяться під диспансерним наглядом у певних фахівців, необхідно нагадати, що дитина-першокласник може пройти медичний огляд у стаціонарі, де вона перебуває на обстеженні або лікуванні.

Хто повинен супроводжувати дитину?

Дуже часто батьки у зв’язку з великим робочим навантаженням перекладають обов’язок проходження медичного огляду дитини на найближчих родичів – бабусь, дідусів або старших дітей у сім’ї. варто зауважити, що вищезгадані родичі не є законними представниками дитини, якщо судом не встановлено офіційної опіки над дитиною, тому батькам необхідно пройти медичний огляд разом з дитиною самостійно.

Які лікарі-спеціалісти мають оглянути дитину?

Відповідно до наказу

Міністерства охорони здоров’я України «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів від 16.08.10р. №682 обов’язковий медичний огляд дитини-першокласника включає огляд за участю педіатра або лікаря загальної практики – сімейної медицини, дитячого хірурга, дитячого ортопеда-травматолога, дитячого офтальмолога та стоматолога. Бажані консультації отоларинголога, дитячого невролога та психіатра, логопеда. Інші спеціалісти мають обстежити дитину за потреби, але в обов’язковому порядку дитина, яка перебуває на диспансерному обліку, має бути обстежена відповідним фахівцем із наданням рекомендацій. Окрім огляду фахівцями, дитина має пройти фізикальне та лабораторне обстеження, а саме: проведення антропометрії, плантографії, вимірювання артеріального тиску та здійснення лабораторних досліджень (загальний аналіз крові, сечі, дослідження на гельмінтоз та інше за показаннями).

Медична документація школяра.

      Обов’язковим медичним документом, який передається до школи, є медична карта дитини (форма №26/0) та карта профілактичних щеплень (форма №63/о).

Медична карта дитини – документ індивідуального характеру. Вона заповнюється на кожну дитину, яка перебуває в навчально-виховному закладі, і дає уявлення про стан її здоров’я, а також відображає всі лікувально-профілактичні заходи, які проводилися по відношенні до неї в період перебування дитини в дитячому садку або іншому закладі. Паспортна частина медичної карти й анамнестичні дані на дітей заповнюються на підставі записів «Історії розвитку дитини» медичними працівниками дитячої поліклініки, лікарської амбулаторії чи ФАПу під час поглибленого огляду дітей. Надалі всі записи в медичній карті роблять медичні працівники лікувально-профілактичного закладу при проведенні медичного огляду дитини, а надалі – в порядку поточних спостережень і проти епідеміологічних заходів. Якщо дитина відвідувала дитячий садок, то її медичну карту видають батькам для проходження медичного огляду перед вступом до школи. Якщо дитина не відвідувала дитячий садок, медичну карту оформляють у поліклініці або іншому медичному закладі, куди з метою проходження огляду звернуться батьки. Варто нагадати батькам, що при першому зверненні до лікувальної установи варто мати при собі документ, який посвідчує особу і свідоцтво про народження дитини.

При переведенні дитини з дитячого садка до школи або з однієї школи в іншу медична карта дитини передається разом з її особовою справою.

Карта профілактичних щеплень. Відповідно до чинного санітарного законодавства України та наказу Міністерства охорони здоров’я «Про порядок проведення  профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 р. №595, дитина від моменту народження до вступу до школи має отримати такі щеплення за віком:

  • проти туберкульозу (БЦЖ): 1 вакцінація. Для дитини, яка вступає до школи у

7 років – 2 вакцінації (за умови, що реакція Манту в 7 років була негативна);

  • проти гепатиту В: трикратна вакцинація;
  • проти дифтерії, кашлюку, правця: 5 вакцинацій та шоста проти дифтерії та правця;
  • проти поліомієліту: п’ятикратна вакцинація;
  • проти кору, краснухи та паротиту: 2 вакцінації.

Облік дітей, яким з поважних причин не проведено щеплень і які потребують чергової вакцинації, проводять медичні працівники навчального закладу, де навчатиметься дитина.

Звертаємо увагу, що за станом здоров’я дитині можуть бути рекомендовані інші щеплення. Не слід забувати, що багато дітей має протипоказання для проведення планової вакцинації за віком. У такому разі в графі, де має бути запис про проведення певного виду щеплення, зазначається «протипоказано» з обов’язковим зазначенням дати.відсутність вакцинації може бути зумовлена також відмовою батьків від проведення щеплень, про що також має бути відмітка у карті профілактичних щеплень.

Питання відвідування ЗНЗ дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень,вирішується індивідуально лікарсько-консультативною комісією.

У спірних питаннях рекомендуємо залучати до вирішення проблеми представників лікувально-профілактичної установи, юриста та представника СЕС.

Дещо про поліси добровільного медичного страхування. Наостанок необхідно зазначити, що нині батьки своїм дітям оформлюють поліси добровільного медичного страхування на різний термін. У разі відкриття поліса, необхідно долучити його копію до іншої медичної документації.

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини .

Сонячний удар та його симптоми

1439453302_280b3626f92a

Сонячний удар — ураження центральної нервової системи, що виникає внаслідок тривалого перегріву дитини під прямим сонячним промінем.

Що призводить до сонячного удару?

До сонячного удару у дітей, поряд з підвищеною температурою навколишнього середовища й дією прямих сонячних променів призводять висока вологість, безвітряна погода, не відповідний погоді одяг дитини ,порушення механізмів терморегуляції, особливо у дітей раннього віку, недостатній або неправильний питний режим в умовах спеки , різні захворювання центральної нервової системи.

Симптоми сонячного удару у дітей

Сонячний удар у дітей проявляється, зазвичай, через 6-8 годин після перебування на сонці, але можливо і раніше. Виникає млявість, нездужання, почервоніння обличчя, нудота, блювота, головний біль, прискорене серцебиття, задишка, потемніння в очах, підвищення температури тіла.

Далі можуть приєднатися галюцинації, марення, порушення ритму серця (прискорена або уповільнена частота серцевих скорочень). Якщо причини перегріву не усунені, настає втрата свідомості, що супроводжується блідістю і синюшністю шкіри. Шкіра стає холодною на дотик, покривається липким потом. Виникає загроза для життя дитини.

У немовлят , в порівнянні з дітьми старшого віку, і менш тривале перебування на сонці може викликати сонячний удар. При цьому раптово з’являються прогресуюча сонливість або млявість, дитина вередує, плаче, відмовляється від їжі, температура тіла підвищується до 39 ° С або 40 ° С, приєднуються нудота, блювота, іноді пронос. Через кілька годин можуть початися судоми, виникає втрата свідомості, аж до коми.

Перша допомога

Дитині з ознаками сонячного удару необхідно негайно викликати швидку допомогу!

  • Перенесіть дитину в затінок або в прохолодне місце.
  • Покладіть набік, голову також поверніть набік для профілактики заковтування блювотних мас при виникненні блювання.
  • Розстебніть одяг або роздягніть дитину.
  • Якщо малюк у свідомості, давайте йому пити маленькими ковтками охолоджену кип’ячену воду або чай з пляшечки, з ложечки або з чашки.
  • При високій температурі тіла оберніть голову дитини мокрим рушником, пелюшкою, обдувайте або обмахуйте його, протріть тіло м’якою губкою, змоченою прохолодною водою, особливо там, де судини знаходяться найближче до шкіри (шия, пахви, ліктьові згини, пахові області, підколінні ямки) або оберніть вологим простирадлом.
  • Температура води для обтирань повинна бути трохи вище кімнатної, але ні в якому разі не холодною. Холодна вода може викликати рефлекторний спазм судин, що ще більше погіршить стан дитини. Різкий перехід від спекотного сонця до холодної води створює для організму стресову ситуацію. Жарознижуючі засоби у цій ситуації не ефективні. Парацетамол, ібупрофен, але не ацетилсаліцилову кислоту можна використовувати в якості знеболюючих в межах вікової дози.
  • Якщо лікарем швидкої допомоги прийнято рішення залишити дитину в домашніх умовах, то малюкові призначають рясне пиття: вода, чай, морс, кисіль, на вечерю — щось з кисломолочних продуктів, наприклад, кефір. На другий день можна годувати дитину молочно-рослинною їжею. Через 2-3 дні після одужання дитині знову можна дозволити прогулянки.

Як уникнути сонячного опіку і сонячного удару?

Виходячи на вулицю в спекотний літній день, обов’язково надягайте малюкові світлу панамку і легкий одяг з натуральних тканин. Утримуйтися від перебування в жарку пору доби під прямими сонячним променями з дітьми молодше одного року.

Пам’ятайте, що діти зі світлою шкірою мають більше шансів отримати сонячні опіки шкіри та очей, ніж смугляві. Уникайте перебування на сонці в жарку пору року в період з 10 до 15 години. Навіть у хмарні дні ультрафіолетові промені сонця потрапляють на оголену шкіру і можуть пошкодити її.

Чого робити не можна при сонячному опіку  та сонячному ударі

Не змащуйте постраждалі від сонячного опіку ділянки шкіри спиртововмісними засобами, оскільки вони додатково ушкоджують шкіру і ускладнюють загоєння. Не застосовуйте на постраждалих частинах тіла речовин на жировій основі (вазелін або інші густі мазі, а також різні олії : обліпихова, соняшникова і т.д.), оскільки вони ускладнюють виділення тепла, поту і відповідно, ускладнюють загоєння опіку.

Не застосовуйте для лікування сонячного опіку у дітей спреї та мазі, що містять бензокаїн (анестезин), який може викликати роздратування і алергічну реакцію на шкірі дитини. Не кладіть лід або воду з льодом.

Не вскривайте бульбашки на шкірі в місцях опіків. На бульбашки, що самостійно розкрилися можна нанести мазь з антибіотиком (еритроміцінова, тетрациклінова тощо) і зверху покласти стерильну, марлеву серветку. За відсутності серветки можна скористатися чистою прасованою носовою хусткою. 

Режим харчування дитини вдома

23_17_1000x1000Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.
Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою.
Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та години прийому їжі.

kharchova_piramida1000x1000

Привчайте дитину:
перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником;
самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу;
відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки;
не обливатись;після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.
Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним,пояснюйте йому, що і як треба робити.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

* Починайте з себе. Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звичку дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки завдяки особистому прикладу. Пам”ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформується протягом підліткового віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

* Дотримуйтеся режиму харчування. Дієтологи рекомендують розділяти прийоми їжі на 4-6 разів. Перерва під час прийому їжі для дитини не має перевищувати 4 години, бо в такому разі організм не отримує сигналу накопичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. На скільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепокоєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

* Подавайте їжу в призначеному для цього місці. Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому користуватися столовим текстилем, вишуканим посудом і приборами. Також є сім”ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаштуватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім”ї до процесу прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

* Урізноманітнюйте раціон дитини. Не кожна сім”я може придбати дорогі сорти м”яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчування, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м”ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і мідії або інші морепродукти. Відмовтеся часто готувати для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Завдяки цьому в дитини формуватиметься смакова цікавість. Також варто обговорювати структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, історію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

* Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично. Привабливо прикрашена ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізм травлення. Оригінальність подачі може вмотивувати дитину спробувати новий продукт. Надалі дозволяйте їй брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

* Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви. Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. Наприклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина поставиться до каші неупереджено. Тому варто надавати дитині можливість самостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчувати, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропозицію вибору слід формулювати на основі додаткової альтернативи, коли основна страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир – основна страва, а дитина отримує можливість обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть.

* Не перегодовуйте дитину. Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо дитина відчуває, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться самостійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з”їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дитині дозволити самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчового виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

* Не робіть із їжі винагороду. «Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання на шляху до формування здорових харчових звичок. Дитина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід”ємну частину свого раціону, а не як нагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, однак не створюйте культ їжі.

* Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування. Дитина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо у неї є можливість ставити запитання, чути відповіді і роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних питань і тем, то на дитину не вплине ні «бомбування» рекламою, ні маніпуляції маркетингових технологій.

* Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри. Для цього підходить формат рольової гри, зокрема «В кухаря» або «В кафе», а також продуктивні види діяльності (малювання, ліплення тощо); тематичні інтерактивні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

* Хваліть дитину. Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незвичне поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солодкої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.